145 років – це багато чи мало? Якщо порівнювати з тривалістю життя однієї людини, то дуже багато. Якщо озирнутися на історичні епохи та події, то це ніби мить. Але у нашому житті є речі, які не вимірюються жодними одиницями - чи то математичними, чи фізичними. Мірилом і оцінкою для них є люди, їх праця, здобутки, вплив на життя інших - сучасників і майбутніх поколінь.

Саме про це хочеться говорити, коли мова йде про нашу школу. Адже школа – це не просто будівля, хоч і має історичну цінність та розташована майже в центрі міста, це люди – вчителі та учні, які своєю  невтомною працею творять добро. Одні засівають освітянську ниву добірним зерном знань, інші зростають з нього, вбираючи тепло, любов, турботу, віддячуючи  врожаєм здобутків у майбутньому.

Багато епох, формацій та соціальних потрясінь пережила за сто сорок п'ять років свого існування наша школа. З огляду на такий солідний вік навіть важко уявити, скільки поколінь мешканців міста та довколишніх сіл на навчалося в її стінах: десять, п’ятнадцять, двадцять. Беззаперечних даних не надасть жодний архів. Та, мабуть, справа не в цифрах, а у самій суті.

Адже наша школа ніколи не стояла осторонь від суспільних подій, які відбувалися на одній шостій земної тверді, разом з містом і регіоном переживала радісні і сумні дні, займала в потоці історії свою окрему нішу.

Впродовж майже півтори століття шкільні вікна набачились всього: бурхливий початок XX століття, епоху двох революцій, післявоєнну розруху,  фашистське нашестя, важкі бої за визволення регіону, відбудову зруйнованого війною господарства, проголошення незалежності України у 1991-у році…

Як у кожної людини – власна доля, так і у нашої школи – своя власна історія, своє життя, буремне, щасливе, часами гірке, немов чорний полин, по вінця наповнене гіркотою. Але загалом, добре. Бо велике у неї серце, до якого вона хоче прихилити кожну дитину.

Ми разом будуємо наш прекрасний шкільний дім, якому судилося стояти у віках, зустрічати і проводжати щорічно своїх вихованців, дарувати людям радість, світло пізнання, пробуджувати в душах дітей найсвітліші, прекрасні почуття.

Бережуть нашу школу молитви

І батьків, вчителів, і дітей.

Наша школа любов’ю розквітла

І святкує поважний ювілей.

Будуть в неї іще ювілеї,

Ніби мрії, мов лагідні сни,

І злітатися будуть до неї

Її доньки та любі сини.